Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А.,

Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області (далі - управління ПФУ), Управління державної казначейської служби України в Сарненському районі Рівненської області (далі - УДКСУ) про зобов'язання вчинити дії

встановила:

У грудні 2012 року ОСОБА_5 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду із позовом, у якому просив зобов'язати управління ПФУ утриматись від дій, винесення рішень щодо нарахування та виставлення вимог по сплаті позивачем єдиного внеску та стягнути шкоду (збитки) в сумі 3825 грн 76 коп.

На обґрунтування позовних вимог послався на те, що він займається підприємницькою діяльністю, є пенсіонером за віком, обрав спрощену систему оподаткування, а отже, відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) звільнений від сплати єдиного внеску.

15 березня 2012 року управління ПФУ надіслало ОСОБА_5 вимогу № Ф-372 (далі - вимога) про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску за вересень-грудень 2011 року на суму 1698 грн 23 коп, яку позивач своєчасно не сплатив.

На підставі вимоги державною виконавчою службою було відкрито виконавче провадження, під час якого ОСОБА_5 повністю сплатив суму боргу в розмірі 1698 грн 23 коп: а саме: 26 червня 2012 року - 153 грн 91 коп; 2 серпня 2012 року - 178 грн 8 коп; 6 серпня 2012 року - 1366 грн 24 коп. У зв'язку з цим 10 серпня 2012 року державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.

Оскільки ФОП ОСОБА_5 несвоєчасно сплатив єдиний внесок в сумі 1698 грн 23 коп., управління ПФУ винесло рішення від 6 вересня 2012 року № 1025 про застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 169 грн 82 коп. та нарахування пені в розмірі 330 грн 93 коп.

15 вересня 2012 року ОСОБА_5 перерахував на рахунок управління ПФУ 2255 грн 76 коп; чим погасив заборгованість зі сплати фінансових санкцій та пені на суму 500 грн 75 коп. Згідно з картою особового рахунку платника переплата становила 1988 грн 77 коп. Про повернення суми помилково сплаченого єдиного внеску позивач з відповідною заявою до відповідача не звертався.

Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 31 січня 2013 року позов задовольнив частково: визнав неправомірними дії управління ПФУ щодо нарахування ФОП ОСОБА_5 єдиного соціального внеску за вересень-грудень 2011 року; вимогу управління ПФУ від 15 березня 2012 року № Ф - 372, рішення від 6 вересня 2012 року № 1025 про застосування штрафних санкцій і нарахування пені за несплату (неперерахування) єдиного внеску визнав протиправними та скасував; постановив стягнути з управління ПФУ на користь ОСОБА_5 2 198 грн 98 коп., у тому числі 1698 грн 23 коп. безпідставно нарахованої та сплаченої ним суми єдиного внеску за вересень-грудень 2011 року, штраф - 169 грн 82 коп; пеню - 330 грн 93 коп.

Своє рішення суд обґрунтував тим, щоФОП, які є платниками єдиного податку та є пенсіонерами за віком, незважаючи на те, що вийшли на пенсію достроково у зв'язку з наданням їм додаткових соціальних гарантій, можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 3 квітня 2013 року апеляційну скаргу управління ПФУ залишив без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 31 січня 2013 року без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 27 березня 2014 року касаційну скаргу управління ПФУ залишив без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Управління ПФУ не погодилось з ухвалою суду касаційної інстанції та звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

На обґрунтування заяви послалося на те, що в іншому спорі за подібних правовідносин (справа № К/800/33413/13) Вищий адміністративний суд України у постанові від 14 січня 2014 року дійшов протилежного висновку та зазначив, що ФОП, який не досяг 60-річного віку та якому пенсія за віком обчислена на підставі Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) і призначена на умовах положень Закону № 796-ХІІ, сплачує єдиний внесок на загальних підставах.

Вирішуючи питання про усунення неоднакового правозастосування. колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про таке.

Адміністративна справа про перегляд рішення суду касаційної інстанції за заявою управління ПФУ допущена до провадження Верховного Суду України у порядку, визначеному главою 3 КАС, та розглядається за наявності підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 зазначеного Кодексу. Предметом перегляду справи є неоднакове застосування норм матеріального права щодо підстав, умов та порядку сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком на пільгових умовах.

Право на пенсійне забезпечення, загальні умови призначення пенсій, порядок їх нарахування та розміри визначаються, зокрема, Законом України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» з наступними змінами (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом № 1058-ІV з наступними змінами.

Право чоловіків на пенсію за віком, що було передбачено частиною першою статті 12 Закону № 1788-ХІІ та частиною першою статті 26 Закону № 1058-ІV у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, пов'язується, зокрема, з досягненням ними 60 років.

У пункті 1 частини першої статті 9 Закону № 1058-ІV передбачено такий вид пенсій, як пенсія за віком.

У пункті 13 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV зазначено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії, щомісячного грошового утримання, зокрема й відповідно до Закону № 796-ХІІ, призначається одна пенсія, щомісячне довічне грошове утримання за її вибором.

Відповідно до статті 15 Закону № 1788-ХІІ умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом № 796-ХІІ, або такі громадяни мають право на одержання пенсії на підставах, передбачених Законом № 1788-ХІІ. У статті 2 Закону № 1788-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено такі види пенсій: трудові пенсії (за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років); соціальні пенсії.

У частині першій статті 55 Закону № 796-XII міститься положення, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються зі зменшенням пенсійного віку, встановленого у статті 26 Закону № 1058-ІV.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є ФОП, зокрема ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. За приписами частини четвертої статті 4 цього Закону (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом № 3609-VI, чинними з 6 серпня 2011 року) особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави вважати, що встановлене у частині четвертій статті 4 Закону № 2464-VI право ФОП, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, на звільнення від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування поширюється як на осіб, які є пенсіонерами за віком на загальних підставах (у тому числі чоловіки після досягнення 60 років), так і на осіб, які є пенсіонерами за віком, але вік цей зменшений з огляду на передбачені законом певні умови, зокрема техногенного характеру, до яких належать, і наслідки аварії на Чорнобильській АЕС. Таке розуміння права платників єдиного внеску на звільнення від його сплати за себе зі збереженням можливості бути його платником виключно за умови їх добровільної участі в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не суперечить і перебуває у взаємозв'язку із зазначеним у Прикінцевих положеннях Закону № 1058-ІV нормативним підходом визнання пенсіонерами за віком осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Слід також наголосити, що висновки, яких колегія суддів Судової палати в адміністративних справах дійшла за наслідками перегляду оскаржуваного рішення, узгоджуються із правовою позицією наведеною у судовому рішенні Верховного Суду України, (постанова від 20 травня 2014 року № 21-149а14, яка полягає в тому, що в аспекті частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI до зазначених у ній платників єдиного внеску належить відносити й осіб, яким пенсії призначені зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.

Оскільки встановлені у справі обставини не призвели до неоднакового застосування однієї й тієї самої норми матеріального права і суд касаційної інстанції правильно застосував їх в адміністративному спорі, що виник між сторонами у цій справі, підстав для задоволення заяви управління ПФУ немає.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко

Судді:

М.І. Гриців М.Б. Гусак

О.А. Коротких О.В. Кривенда

В.Л. Маринченко О.Б. Прокопенко

О.О. Терлецький